30 листопада 136 група філологічного факультету з куратором Нікіфорчук Світланою Сергіївною відвідали літературний портрет «Невтомний шукач свободи і щастя», який проводила Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека до 300-річчя від дня народження українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета Г.С. Сковороди. Ми дізналися багато цікавих фактів з біографії письменника та ознайомилися з його літературною спадщиною.
Г. Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом. Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи). Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.
Філософські погляди Сковороди:
“Пізнавай себе, а пізнавши – удосконалюй”, – у цьому, за Сковородою, полягає ідея “сродної” праці.
“Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця”.
Сковорода є автором афоризмів:
“З усіх утрат втрата часу найтяжча”,
“Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю”,
“Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий”.
“Сопілка і вівця дорожча царського вінця”
Незважаючи на те, що з-під пера Г. Сковороди вийшли вірші, афоризми, байки, прозові, філософські твори, його творчість не була надрукована за життя, а його тексти поширювалися шляхом переписування вручну.
Величний, гордий мандрівник, філософ, письменник, музикант, Г. С. Сковорода зробив значний вклад в українську культуру і залишиться в пам’яті нації надовго. Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав…»
